У вересні 2018 року ГО “Буслав Січ” розпочала піврічну стипендіальну програму для двох студентів Богуславських навчальних закладів. Хто ж були ті щасливчики-студенти, та чого вони навчилися за останні 5 місяців і якими були їхні досягнення можете дізнатися у інтерв’ю.

Привіт Яна, привіт Богдане, ми з вами знайомі, але розкажіть коротенько про себе для наших читачів.

Яна: Всім привіт, мене звати Яна. Я студентка третього курсу Богуславського гуманітарного коледжу і займаю посаду Голови студентської ради. Влітку одна знайома скинула мені інфу про дуже круту штуку, я вирішила спробувати, і ось я тут.

Богдан: Всім привіт, мене звати Богдан. Я теж навчаюся у Богуславському гуманітарному коледжі, але на відміну від Яни на образотворчому відділенні. Я замісник Голови студентської ради.

Розкажіть, будь ласка, детальніше як ви дізналися про стипендіальну програму, і чому вирішили брати у ній участь? Для чого вам це було потрібно?

Яна: Як зараз пам’ятаю, я тоді була в Черкасах, гуляла в парку. Мені на телефон прийшло повідомлення від викладачки, котра порадила спробувати взяти участь. Я вагалася до вечора, потім все ж заповнила реєстраційну форму і чекала наступних кроків. У вересні мені на електронну пошту прийшов лист від ГО “Буслав Січ” із завданням написати есе на тему “Як зробити Богуслав кращим”. Так як, всі студенти я це завдання відклала на потім, але останнього дня успішно написала своє есе та надіслала на вказану електронну адресу. І вже незабаром мені повідомили, що я одна з тих хто пройшов конкурсний відбір

Богдане, а чому ти вирішив брати участь?
Богдан: Чому я вирішив брати участь? Ну власне, так як і Яні, про дану програму мені розповіла викладачка і порадила спробувати свої сили. Я переглянув інформацію, зареєструвався у електронній формі. Згодом теж отримав завдання написати есе. Я теж відкладав на останній день, але все ж таки написав і надіслав. Через деякий час мені повідомили що я фіналіст і запросили на зустріч. Для мене було величезним здивуванням, коли там ми зустрілися з Яною, бо я не знав хто другий фіналіст. А в житті ми з Яною не лише спільно працюємо у студ раді, а й найкращі друзі.

Чи важко було пройти конкурсний відбір? Чи важко було впоратися з творчим завданням?

Яна: Ну перш за все потрібно було знайти час, щоб просто сісти та подумати, а для студентів це складно. Але коли ти починаєш згадувати своє місто, тим паче коли ти його вже добре знаєш, то ідеї вже самі собою приходять. Головне зловити потрібну хвилю.
Богдан: Було не так вже й складно, але мені пощастило, що поряд був товариш. який постійно нагадував, що потрібно написати есе. Я часто гуляю Богуславом, часто тут відпочиваю з друзями і те що я бачу, що потрібно змінити, про те я й написав.

Які ідеї по розвитку міста ви висвітлювали в своєму есе і чи почали ви їх втілювати?

Яна: Насамперед це була ідея з екостендами, про  яку я зробила електронну петицію, але нажаль не зібрала достатньої кількості голосів. Також ідея, яку мені найбільше хотілося б реалізувати, це чорна стіна з написом англійською мовою “Before I die”, що означає “До того як я помру”, щоб там люди залишали свої ідеї, які хочуть реалізувати за свого життя. Мені здається дану ідею можна буде втілити в життя вже з приходом весни та тепла.

Богдан: Я в своєму есе написав кілька ідей, про одну з них, а саме облаштування місць відпочинку, зробив електронну петицію, яка нажаль теж не зібрала голосів. Також хотілося б зробити в місті велодоріжки та започаткувати велопрокати. Також я писав про можливість створення Арт-кафе, про розвиток буккросингу. Також вирішити проблеми з маршрутками, яку я особливо гостро відчуваю, як не місцевий мешканець.

Ми вже знаємо, що ви розмістили електронні петиції, які нажаль не зібрали необхідну кількість голосів, але розкажіть, будь ласка, нашим читачам детальніше про свої петиції.

Яна: Ідея моєї петиції полягає у створенні еко-стендів, з інформацією прочитавши та втілюючи яку ми б змогли значно зменшити викиди різного роду в екосистему нашого міста, та зробити його кращим. Факти, що мають там міститися досліджені саме в Україні, я думаю, що це було б корисно і для мешканців міста і для навколишнього середовища.

Бодя: Моя петиція полягає в тому, щоб створити та облаштувати місця для відпочинку на двох підібраних мною локаціях. Встановити там спеціальні засоби: мангал, стіл, лавки, місце для багаття, смітники, та інформаційні стенди з інформацією як поводитися на природі.

Чи будете ви далі намагатися реалізувати ці ідеї, і якщо так, то що ви плануєте робити?
Яна: Мені здається можна звернутися до місцевої влади зі зверненням. Можливо ми знайдемо якогось спонсора, адже екологічна проблема на сьогодні надзвичайно актуальна. І взагалі ця ідея з екостендами вона не надто витратна, потрібна мінімальна кількість коштів лише на матеріали. Дизайн ми можемо розробити самостійно, а інформацію я вже підібрала. Тому я думаю, що шляхи вирішення можна знайти.

Богдан: Я думаю, що буду звертатися до міської ради, буду ще писати петиції, збирати підписи, поки не досягну бажаного результату.

Що нового ви навчилися за період стипендіальної програми? Що для вас було найкориснішим за ці останніх 5 місяців навчань у даній програмі?

Яна: Найбільше запам’яталися форуми зустрічей з людьми, коли ми й ті ж опитування проводили. Тобто ми навчилися комунікувати з людьми. Також нам дали невід’ємні знання, що мають бути у кожного громадянина, як діяти коли наші права порушуються, як комунікувати та співпрацювати з владою, як працюють органи місцевого самоврядування. Ну і основне, що я для себе винесла, це хочеш щось змінити то почни з себе. І дана програма дала нам таку можливість, ми почали змінювати себе. З великими емоціями згадуються заходи, які нам вдалося відвідати, люди з якими вдалося познайомитися, і звісно незабутні враження які ми звідти привезли.

Богдан: Я в усьому погоджуюся з Яною. Мені напевно теж найбільше запам’яталися заходи, це нові знайомства. Відкриття різних цікавих речей, яких я раніше не знав, а тепер можу використовувати. На навчання нам запрошували людей, що читали нам лекції на цікаві теми, це і робота органів місцевого самоврядування і інструменти участі громадян і таке інше. І це дуже корисно, бо цього не вчать у навчальному закладі.

Якби була змога продовжити навчання за цією програмою, ви б це зробили?

Яна: Мені здається я б продовжила, адже в повсякденному житті ми навіть не маємо джерел звідки взяти подібну інформацію. А дана програма дала нам і інформацію і ці джерела. Якби ми далі продовжили то це звісно ще досвід, нові знання та самореалізація.

Богдан: Я б звісно теж продовжив навчання і напевно залучав би ще людей до цієї програми.

Чи порадили б ви своїм друзям брати участь у конкурсному відборі стипендіальної програми у наступному році?

Яна: Ще як тільки ми почали навчання багато друзів вже тоді запитували, що ми там робимо, чого нас навчають. Ну і у нас була така практика коли на деякі заходи та лекції з нами приходили наші товариші, які тоді з захопленням розповідали як їм було цікаво та корисно. Тому безперечно я буду радити друзям брати участь.

Богдан: Я б не тільки радив, а й допомагав своїх друзям, щоб вони мали можливість навчатися та розвиватися.

Що б ви порадили та побажали майбутнім конкурсантам та стипендіатам?

Яна: Насамперед це не боятися і спробувати взяти участь. Я й сама сумнівалася, бо знала, що в Богуславі є значно креативніші люди. Але не бійтеся, пробуйте, бо лише змінюючи себе ми зможемо змінити країну.

Богдан: Я б побажав не боятися, йти до своєї мети і розвиватися в правильному руслі.

Дякую Богдане, Яна, було приємно з вами поспілкуватися, до зустрічі.