Завдяки програмі American Council “Open World”, 7 листопада ми мали змогу спостерігати за проміжними виборами в Сполучених Штатах Америки. Про те, що вразило, здивувало і можливо, навіть, захопило спробуємо розповісти в рядках нижче.

Але про все по порядку. Перш за все, потрібно внести деякі роз’яснення до цієї історії. Говорячи про юридичні аспекти будь якої частини життя мешканців США, ніколи не можна забувати, що Сполучені Штати Америки є федерацією, де існують як федеральні закони які розповсюджуються на всю територію країни, так і закони штату, які вже регулюють деталі. За рахунок цього кожен штат може встановлювати власні виборчі правила, якщо вони не перечать поставленим державою нормам. Сюди входять різні аспекти, такі як: хто має право голосу, який час працюють виборчі дільниці, як відбувається сам процес голосування, тощо.

Таким чином, не зовсім чесно буде говорити, що ми з колегами мали змогу спостерігати за виборами в США, оскільки наша делегація мала нагоду спостерігати виборчий процес виключно в окрузі Гамільтон штату Огайо. Безпосередньо виборчий процес нам вдалось побачити ще напередодні дня голосування, 6 листопада, коли наша команда потрапила на мітинг в підтримку одного з кандидатів. Власне, ця подія майже не відрізняється від того, до чого ми звикли в Україні, і можливо для цього матеріалу її можна було б упустити, однак хочеться згадати один момент, який надалі ми спостерігали постійно. Під час мітингу до нас підійшли волонтери, які хотіли дати нам листівки з інструкцією по голосуванню в окрузі Гамільтон, однак дізнавшись, що ми не є виборцями, їх інтерес до нас дещо змінився. Ні, це не означає, що вони припинили бути привітними, чи що вони перестали відповідати на питання, зовсім навпаки, єдине що інструкцій нам більше не пропонували. Мотивуючи тим, що поліграфії не так багато, а її потрібно витратити з розумом і надати якомога більшій кількості виборців. Чому це важливо? Тому що всі політичні гравці в США, з якими ми мали змогу контактувати, вели свою кампанію зосередевшись на підвищенні явки виборців.

На вулицях міст ми не бачили реклами на всіх білл-бордах та сітілайтах, навіть навпаки, єдина зовнішня реклама, яку вдалось зафіксувати, якраз таки закликала “VOTE 7 November” при цьому не маючи жодної прив’язки до партії чи кандидата. Це не означає, що політична реклама відсутня як явище, однак, вона переважно виглядає в дещо не звичній для нас формі. Якщо пропустити телебачення та газети, то найцікавішими є таблички з іменами та посадами на які претендують кандидати, котрі мешканці округу Гамільтон розміщують на власних подвір’ях.

Тепер повернемось до того чому важливе питання явки, для цього варто розуміти за що голосують американці на виборах. 7 листопада їм належало не лише обрати Губернатора, Сенаторів штату, Конгресменів, Суддів та представників інших виборних посад, а й проголосувати за місцеві податки. Тобто, за те, як витрачатимуться їхні гроші. На цьому зупинимось детальніше. Так в місті Цинциннаті, яке є центром округу Гамільтон, одним з питань, що виносилося на голосування було фінансування місцевих шкіл для забезпечення можливості навчатись в них дітям з малозабезпечених сімей. Якщо на виборах мешканці округу віддадуть свої голоси за це рішення, місцева влада буде змушена закласти це в місцеві податки. Тобто кожна покупка здійснена в магазинах на заправках, будь де в межах округу, буде фінансувати місцеву освіту. Забігаючи наперед, зазначимо, що мешканці округу Гамільтон підтримали це рішення. Тож, йдучи на вибори, жителі не лише обирають владу, а й розпоряджаються власними коштами. Що збільшує кількість осіб зацікавлених в явці виборців. Тепер, це не лише політики, а й представники тих ініціатив, фінансування яких може бути покладено на місцеві податки. Аналогічно з фінансами, американці голосують і за зміни до місцевих законів. А в такому контексті, зовсім не дивує факт – засилля реклами, яка саме спонукає вас до того, щоб в день виборів ви все ж таки дістались до виборчої дільниці. Реклама виходить за межі класичних ЗМІ і міцно оселяється у ваших смартфонах.

 Так, агітацію з метою збільшення явки виборців, нам вдалось виявити не лише в звичних Facebook та Instagram, а й в Uber та Tinder.

 

Хоча справедливим буде зазначити що кожен виборець мав можливість проголосувати заздалегідь, отримавши виборчий бюлетень поштою або прийшовши до дільниці раніше. І судячи з того, що напередодні дня голосування до окремих дільниць вишикувались черги, таргетована реклама, все ж таки, зачепила свою цільову аудиторію.

Та повернемось до дня голосування. 7 листопада, з самого ранку ми потрапили до вибочої дільниці, що розташована в університеті Маямі, міста Оксфорд (тут нічого не наплутано). Одразу зазначимо, що агітація в день голосування тут цілком законна, але її не можна проводити ближче ніж в 60 метрах до виборчої дільниці. Перше, що кинулось в очі нашій групі, це стіл з кавою, печивом та фруктами, за яким волонтери з кола місцевих студентів пропонували всім хто вже проголосував отримати, щось з переліченого вище, та закликали всіх інших йти до дільниці. В чому тут особливість. Річ в тому, що ці студенти є прихильниками різних політичних партій. Однак вони не висловлюють свою прихильність відкрито, а працюють саме над виконанням спільної мети.

Тут потрібно знову зробити невеличку паузу, для того, щоб розібратись в партійній ситуації в США. Не дивлячись на те, що Сполучені Штати мають 40 федеральних партій та ряд локальних, з середини XIX століття основна політична боротьба ведеться, всього лише, між двома партіями, між Демократичною та Республіканською. Це не означає, що інші партії ніяк не представлені в політиці, інколи вони мають великий вплив на місцевому рівні, а часом навіть отримують посади в палаті представників та Сенаті, проте на національному рівні – це є радше, виключенням. І так як така тенденція триває вже понад 150 років, саме ці два політичні гравці і формують правила гри. При цьому місцеві жителі поділяють політиків не на дві категорії “Республіканець” чи “Демократ” а радше на чотири, додаючи до двох вже названих “Soft-Республіканець” та “Soft-Демократ”. Маючи нагоду, ми цікавились в місцевих експертів, чи припускають вони появу потужної третьої партії в майбутньому, на що отримували відповідь “Радше ні” або “Тверде ні”.

Маючи таку дуалістичність, що ж спонукає тих само волонтерів ставити спільні намети? Маємо припущення. В США ці дві партії є радше конкуруючими брендами, ніж кровними ворогами. Так, їх ідеологія в дечому різниться, погляди на те якою має бути економіка доволі різні, але мета в них дійсно одна – сильна країна. Спробуємо провести аналогію з сучасним бізнесом, так щоб не згадувати відомі бренди. Скажімо у вас є смартфон логотипом якого є відомий фрукт. У вашого друга є смартфон з логотипом у вигляді маленького робота.  Ви можете як завгодно вихваляти свій бренд і захищати його перед конкурентами, однак чи буде це причиною з якої ви відкинете справжні технічні інновації, якщо вони створені не у вашому таборі? З великою ймовірністю, ні. А якщо, раптом, хтось вирішить заборонити використовувати смартфони? Якщо для вас це важливо, то скоріше за все, ви об’єднаєтесь з конкурентами, щоб відстояти спільну ідею. Подібне ми можемо спостерігати і серед політичних партій США.

Не будемо вдаватись в технічний опис виборчої дільниці, зазначимо лише, що вона дійсно велика, і має колосальну пропускну здатність. Це досягається завдяки тому, що голосування відбувається на спеціальних комп’ютерних терміналах (їх в приміщенні близько 40), котрі з метою безпеки і унеможливлення зовнішнього втручання працюють від’єднано від мережі інтернет.

Якщо вас цікавить саме технічна складова, ви легко знайдете її в матеріалах наших колег. А ми поки хотіли б зупинитись на тих громадянах, які з певних причин не використовують для голосування електронний термінал. Коли виборець приходить на дільницю без документа, що посвідчує особу, він всерівно може проголосувати. Таке голосування буде не електронним, а звичним для нас паперовим. І такий голос називається “умовним”, оскільки потребує додаткової перевірки. Чому це важливо? Тому, що всі ці умовні голоси можуть змінити ситуацію по окремим кандидатам, котрі мають різницю в кілька відсотків. Як нам пояснили під час верифікації “умовних” голосів, зараховується в середньому 85% з них. І якщо в окрузі Гамільтон “умовні” голоси не впливали на результат, то в деяких штатах для отримання підсумків довелось чекати закінчення їх підрахунку, на який дається 11 днів. І тут хороше місце, щоб згадати ще одну цікаву історію, яку нам розповіли в день виборів. Описана подія, стосується лише місцевих виборів, однак скоріше за все може здатися вигадкою для наших громадян. Що робити коли голоси двох кандидатів після всіх перерахунків поділено порівну? 50/50. Виявляється що в штаті Огайо за останні тридцять років було три подібних випадки, і тут закон дозволяє виборчій комісії самостійно обрати спосіб в який буде визначено переможця. Маємо зазначити, що це не перевибори. В кожному з цих трьох випадків, члени виборчої комісії в присутності кандидатів просто підкидали монетку номіналом в 25 центів. І саме фортуна визначала хто обійме посаду. Від кого ми це почули? Від голови Окружної виборчої комісії округу Гамільтон (Hamilton County Board of Elections) куди ми завітали на вечір дня голосування. Перш ніж описати, як проходить підрахунок голосів, дозволимо собі ще одну інформаційну вставку про форму роботи виборчих комісій.

В окрузі Гамільтон окружна виборча комісія є постійно діючим органом. І має в своєму штаті в різний період до 90-та співробітників. При цьому саме членів виборчої комісії серед них лише 4 і вони можуть бути призначені лише за поданням однієї з двох провідних партій. І лише в рівній пропорції, тобто 2 республіканці та 2 демократи. Чи можуть представники третіх партій увійти до складу виборчої комісії? Можуть, однак лише по квоті двох вище згаданих. Звісно ж, ми не посоромились дізнатись про розміри заробітніх плат і можемо з вами поділитись цією інформацією. Працівники виборчої комісії в залежності від посади отримують від 70 до 120 тисяч доларів на рік, що дорівнює а то й перевищує середній заробітній платі по країні.

Тож процес підрахунку. Спостерігати за ним може будь-хто бажаючий, але лише через захисне скло. Ми як і решта присутніх (кандидати, партійці, представники ЗМІ), були вільні в пересуванні по великій залі, і мали нагоду побачити сам процес по той бік скла. Де члени виборчої комісії спеціальними пристроями мали зчитувати дані з карт пам’яті, після чого їх опломбовували та лишали до зберігання. Якщо говорити суб’єктивно, то в Україні цей процес виглядає веселіше. А якщо без жартів то це не складно, і ще 7 років тому округ Гамільтон не мав подібної системи підрахунку. Тож втративши цікавість до того, що відбувається по той бік скла, ми дозволили собі поспілкуватись з оточуючими і раптом натрапили на місцевого спостерігача. Маючи професійний інтерес, ми постійно запитували про інститут спостереження за виборами в США, однак до цього моменту отримували відповіді, які нас не задовольняли. Тож побачивши жінку з бейджем “Observer” ми одразу поцікавились про її статус в голови виборчої комісії. І нарешті почули гідне пояснення. В США є офіційні спостерігачі за виборами, як від політичних партій так і від громадських організацій, проте вони не є інституцією подібною до українських. Все ж таки Сполучені Штати Америки мають довгу історію, і виборчу історію в тому числі. Це все сприяло зростанню рівня довіри до самого процесу. І дві домінуючі партії зробили все можливе для того, аби громадяни довіряли цьому процесу. Саме тому, наявність третіх сторін не забороняється, але й не має того значення що в Україні. Тут ще багато про що можна згадати, як наприклад, про найтиповіші порушення, чи про виборчі маніпуляції, однак є така думка, що ви вже стомились то все читати, тож всі ті речі лишимо до наступного матеріалу, а тут наостанок згадаємо дві цікавинки. Перше. Всі мешканці штату Огайо після голосування отримують наклейку з текстом: “Я вже проголосував”, яку потім клеють на видне місце і цим спонукають оточуючих зробити те саме. Ну а друге, раз ми почали з явки нею і закінчимо. 7 листопада 2018 року явка виборців в окрузі Гамільтон була рекордною за останні 30 років.